
Про метод
кататимно-імагінативної психотерапії
Кататимно-імагінативна психотерапія (КІП, символдрама) — сучасний психодинамічний метод, специфікою якого є робота зі сновидіннями наяву. Німецькою метод називається: Katathym Imaginative Psychotherapie (KIP), Katathym Bilderleben (KB); англійською — Guided Affective Imagery (GAI), Symboldrama.
Трохи історії
КІП було створено німецьким психотерапевтом і вченим Ханскарлом Льойнером (1919-1996) у 40-50 роках ХХ століття на основі клінічної практики та наукових досліджень у клініці нервових хвороб Марбурзького університету. Подальший досвід застосування КІП показав високу ефективність методу. Особливо ефективним він виявився у терапії розладів невротичного спектру, невротичного розвитку особистості, психосоматичних порушень, кризових станів. При цьому метод показаний для роботи як із дорослими пацієнтами, так і з дітьми та підлітками.
Коротко про концепцію методу
Здатність продукувати сновидіння наяву, що є загальнолюдською, використовується у багатьох напрямах і школах психотерапії, зокрема і в методі кататимно-імагінативної психотерапії. При цьому суто психодинамічний спосіб роботи з пацієнтами забезпечується в методі КІП дотриманням низки умов:
• психодинамічною/психоаналітичною підготовкою психотерапевта;
• використанням психодинамічних теорій і концепцій для розуміння особистості пацієнта, причин виникнення психічних і психосоматичних розладів та процесу психотерапії.
• роботою як із свідомими, так і з позасвідомими процесами, символізацією та символами;
• визнанням у якості суттєвого діючого фактору успішності психотерапії розвиток стабільних терапевтичних стосунків;
• використанням в роботі процесів регресії й прогресії пацієнта та урахуванням феноменів перенесення/контрперенесення і опору;
• застосування технік асоціювання в терапії.
Назва методу КІП вказує на залежність імагінативних процесів від емоцій та афектів. Слово «кататимна» означає відповідно душі, віддзеркалюючи душу, і вказує на глибинні психологічні джерела емоційних переживань. Слово «імагінативна» підкреслює образний характер психотерапевтично індукованого світу переживань.
Кататимно-імагінативна психотерапія передабачає дві основні психотерапевтичні процедури: здійснювану за підтримки психотерапевта активацію переживань пацієнта за допомогою кататимних імагінацій та наступне їх опрацювання у відповідності до глибинно-психологічних концепцій. При цьому головний принцип, за яким «працює» КІП, вбачається у тому, що виникнення оптичних феноменів у скеровуваних сновидіннях наяву є проективним процесом, який відповідає первісній здатності людини спонтанно зображувати у символічно-образній формі свої позасвідомі душевні стани. Отже, кататимно-імагінативна психотерапія виходить із ідеї, що кататимні імагінації відображають несвідомі бажання людини, її внутрішні конфлікти, механізми опору та захисту, ресурсний та травматичний досвід, які можуть бути пропрацьовані в терапії у контексті анамнезу, актуальної ситуації та стосунків перенесення/контрперенесення.
За Х. Льойнером, сновидіння наяву підпорядковуються таким же закономірностям, що і звичайні сновидіння, однак феноменологічно вони є дещо відмінними, оскільки актуалізуються інші стани свідомості. Виникнення символів та їх динаміка у кататимно-імагінативній психотерапії відбувається за допомогою спеціальних технік асоціювання, технік стандартних мотивів та інщих форм кататимних імагінацій.
Технічні аспекти сеансу КІП
Сеанс КІП зазвичай триває 50 хвилин. На імагінацію відводять від 2-3 до 30-40 хвилин. Під час сеансу пацієнт лежить на кушетці або сидить у кріслі, а психотерапевт займає місце біля узголів’я кушетки або під кутом до крісла пацієнта. На початку сеансу імагінації психотерапевт просить пацієнта зручно влаштуватися, розслабитися (можна застосовувати прийоми нетривалої релаксації) та уявити собі який-небудь образ.
Залежно від цілей, етапу терапії та структури особистості пацієнту пропонують вступну імагінацію, стандартний мотив або вдаються до методу вільних асоціацій.
Після імагінації відбувається коротке обговорення, присвячене емоційному стану пацієнта впродовж та після образу. Пацієнту пропонують також намалювати свій образ.
Більш глибоке обговорення образу та малюнку, аналітичне опрацювання зазвичай відбувається на наступних сеансах.